АНІМІЗМ. ЕСТЕТИЧНА МЕДИТАЦІЯ З ЛІ ЕДЕЛЬКОРТ

Лі або Лідевей Еделькорт (Lidewij Edelkoort) є деканом Parsons The New School For Design. Вона дбає про найсміливіших дизайнерів Європи. Вона також очолює MFA Textile Study та володіє галереєю на вулиці Сен-Жак, 30 в 14 окрузі Парижа. Але чим саме вона займається? Радше магією, аніж прогнозуванням. Змішуючи мистецтво, літературу, світові події, споживацьку поведінку, соціологію та етнографію, Лі вгадує бажання клієнтів, до того ж настільки успішно, що до її послуг неодноразово вдавались такі гіганти як Marks & Spencer, Galeries Lafayette, GAP, Disney, Siemens, L'Oréal, Whirlpool, Coca-Cola, Nissan, Siemen та Lancom.

Лі Еделькорт можна назвати візіонером, форкастером або тренд-гантером, але заперечувати її досвід в цій тонко організованій царині не випадає. З 1960 року Лі досліджує культурні та соціальні процеси та їхній розвиток, збираючи візуальну інформацію. Почав у мультибрендовому магазині Bijenkorf в Нідерландах, Еделькорт дійшла до створення власної агенції Trend Union та славі ледь не найвпливовішого тренд-гантера в світі. 

 

 

Сама Лі порівнює роботу форкастера з археологією, що вишукує фрагменти та збирає їх докупи. На базі зібраної інформації Trend Union створює тренбуки, котрими користуються компанії, бренди, ресторани та байєри. Окрім цього щорічно Trend Union організує презентацію в паризькій штаб-квартирі, а потім розсилає прогноз у світові столиці: Токіо, Берлін, Нью-Йорк, Амстердам, Київ, Лондон та інших. 

В 2015-м Еделькорт зробила гучну заяву, проголосивши: “мода померла, має з’явитися щось нове. Попереду емансипація всього”. Відтоді центральною ідеєю Лі є Anti-Fashion. Лі Еделькорт вважає, що мода зайшла в певний природній глухий кут. Ба більше, вона певна, що мода вичерпана як поняття та “...з часу плісированих спідниць ув Єгипті мало що помінялось”.

 

 

Як не дивно, передбачені Еделькорт риси сучасності виразно проявилися в пандемію. Саме вона може стати тією трансформаційною подією, котрі змінять наше споживання. 

Розмовляючи про цю павзу, Лі Еделькорт свідомо бере повільний, тихий та спокійний тон. Всім потрібен мир, тиша, світло та оптимізм, бо попереду відновлення життя після коми. Варто трохи осліпнути, втратити деталі. Тільки настрій, тільки сфери, образи. Сьогоднішню добу Лі зве часом великих роздумів, застерігаючи нас проти того, щоб ми відмахнулися від цього спостереження як від банальності.

 

 

Можливо нам доведеться вигадати собі нову професію, нове довколишнє середовище. Створивши все з нуля, ми можемо створити незвичайну красу… якщо, звісно, на це наважимось. Такий вчинок і буде новою формою розкоші.

 

 

В центрі уваги Еделькорт праця. Не даремно остання книга Лі отримала назву A Labour of Love, “Ода праці”. Ми живемо для того, щоб працювати, чи працюємо, щоб жити? Це питання стає ключовим в “нових двадцятих”.

Еделькорт виражає надію на те, що ми знову зможемо насолодитися (пере)відкриттям своєї роботи, надію на те, що радість прониже усю нашу діяльність та перетвориться в чисту красу. 

В дещо вужчому сенсі Лі Еделькорт фокусує нас на анімізмі, душі предметів, любові та взаємодії з ними. В часи повсюдних суперечок про те, чи важливі життя чорних, а чи білих, Лі каже про важливість життя води, життя дерева, життя тварини, життя каменю.

 

 

Анімізм Еделькорт це, звісно, тренд на свідоме споживання, необхідність турботи про планету, її біоми та локальні ландшафти, але не тільки. Не менш важливо чуттєве, тактильне сприйняття. Більше жодних пласких тканин. Матеріали оповиває туман, вкриває сніг, тканини стають цупкішими й самобутнішими. Бавовна поступається місцем льону та пряжі, набирає силу тренд пір’їнкових та пухнастих ефектфів, актуалізуються матові та багатошарові тканини. Компенсуючи тактильне голодування, тканини готові перетворитися ледь не на живих істот.

 

 

Об’єм, рельєф, мереживо, жаккард, вишивка, пряжа, вага — все це вкрай важливо в нових умовах. Втім, Еделькорт взагалі апологетка текстилю. Вона вважає, що “...з початку часів текстиль був матеріалом, з котрого люди робили все що завгодно, навіть будинки. 

З часом додалися інші матеріали — дерево, метал, бетон. Зараз ми побачимо, як текстиль в нових технологіях буде повертатися в дизайн для життя: з нього будуватимуть дороги, мости, будинки, виготовлятимуть транспорт. Принцип переплетення ниток з різних видів волокон в XXI сторіччі буде використовуватися повсюдно. На нас очікує поєднання технологій з традиційними матеріалами та техніками, поєднання принципів “початку часів” з найновішими технологіями. Текстиль стане натхненням та новим матеріалом для різних сфер дизайну, моди та виробництва в майбутньому. 

 

 

Анімізм Лі глибший за просте повернення до базису релігій, наприклад, будизму чи сінто. Вона розповідає про те, що навіть в спокійному вигляді гори чи каменю прихована енергія та рух атомів та вплив сил гравітації. Ця релігія-до-релігії пронизує зменшений простір епохи локдауну, вона закликає досліджувати корені та джерела речей, їх походження та вплив.

 

 

У світлі цієї нової свідомості відкривається перспектива іншого ставлення до предметів. Зробіть їх більшим ніж просто предмети, друзями, суб’єктами комунікації. Врешті решт ми вже говоримо зі своїми тваринами, даємо імена рослинам, розмовляємо з технікою і навіть сваримося із нею, спимо з плюшевими ведмежатами. Цей анімізм розчинений в нашій повсякденності, варто лише підняти його на новий концептуальний рівень. Зменшивши інтенсивність споживання ми зможемо підняти її якість, зробити глибшим та наповненим актом. 

Звісно, Лі Еделькорт далека від ідеалістичної наївності. Вона каже: “Мало просто сказати: “Тренди будуть саме такими”. Важливо розуміти, чому це відбувається. Я вірю, що все змінюється, і з’являється нове покоління людей з іншим мисленням. Вони не хочуть купувати забагато. Але це не про “зараз” — сьогодні молоді люди дійсно споживають багато та бездумно.

 

 

Процес зцілення та примирення, новий матеріалізм, одухотвореність та екологічність середовища — ось орієнтири, які постулює Еделькорт. Відмова від центральності, відмова від антропоцентризму поміщаючи нас на периферію сприйняття може багато дати натомість. Slow life, уповільнення виробництва та споживання дозволяє зосередитися на всіх аспектах кожної дії та предмета. Форма не задана, вона знаходиться в процесі form finding, де камінь стає табуретом, а хмара перетворюється на затишний диван. 

Тренд анімізму є позачасовим, тож апеляція до 2022 року доволі абстрактна, на що вказує сама Лі Еделькорт. Анімістичний трендбук відкриває рінь — простий та гладкий камінець спотикання, котрий ми завжди беремо з собою з узбережжя. Малюнок на таких камінцях ще один глибокий мотив дизайну, цілий всесвіт сірих, бежевих та нейтрально-пісочних відтінків. В інтер’єри повертається натуральний камінь, вапняк, граніт. Поєднання каміння, важке чи легке, натуральне чи симульоване повертається в формі корів, фіранок, архітектурних мотивів. 

Принти звірів та мінералів поєднуються в новому тренді природних візерунків з ефектом 3D та текстурною поверхнею. В тренді зернисте, гранульоване та тактильність, тверде та крихке одночасно. Текстильне відбиття цієї тенденції — конопля, льон та органічна бавовна, тактильна — рифленість, ребристість, фактурність. 

 

 

До цього слід додати збляклі, знебарвлені та виварені тканини зі свіжими оновлювальними акцентами. Блідість і тьмяність барв та відмова від гладкої фактури пронизує тренди останнього часу, що зосереджений на тиші, спокої та прислуханні до себе. В постільній білизні на перший план виходить підковдра — та, що огортає немов хмаринка, та, що міняє інтер’єр та заворожує текстурою. 

Повільна свідомість та усвідомлене споживання веде до більшої уваги до речей. Це й ремонт і реюз і реактуалізація речей, наприклад, за допомогою техніки кінцугі.

 

До хмарок та ріні додаються гілочки, текстурна кора та її імітації, ручна робота, кераміка, багатошаровість, бахрома, твід, мушлі, пір’я та їх дитяче сприйняття. Лі Еделькорт вважає, що діти народжуються анімістами, “забуваючи” це світосприйняття з часом. В цій дитячий (або шаманістській) парадигмі Еделькорт апелює до “найвеличнішого дизайнера світла” Інго Мауреру та його крилатим світильникам, що, здається, лише отримали нову актуальність. В пандан пір’ю та гілкам використовуються гнізда і плетива. Це й текстиль й ротанг й кошики. Не менш важлива увага до тварин, баланс між тваринним та людським началом в - та навколо нас. Принти, анімація, текстура, пластика і, нарешті, характер — тварини вчать та надихають нас. Втім, тут слід уникати буквалізму, скажімо, поєднуючи ріг з деревом та гілками, а кістку з бронзою в абстрактній та символічній взаємодії, у творення артефактів.

 

 

Абстракції, артефакти, їх змішення, тотеми, відчуття сили, все це виникає на тонкому перетині арту та крафту, перехресті людського та тваринного. Ця дуальність властива та мотиву мушель (мушля творить перлину, перлина творить мушлю), апелюючи до жіночої краси. Нас надихає волатильність, пом'ятість, плісирування та левітація, певні хвилі ніби відтиснення звуку в текстилі.

 

 

Важним символом епохи є листок, його відбиток, рослинна геометрія як символ стійкого розвитку. Листя розумне, дерева розумні, деякі листочки під час шторму міняють форму та стають щитом дерева, подібно арміям на війні. Ми недостатньо знаємо про листя, але в новому десятиріччі мають дізнатися через медіацію художників та хендмейд майстрів. Текстильні орнаменти в цій парадигмі будуть затребувані, можливо в більш грубому та абстрактному стилі, у вигляді принту, відбитку та вишивки. Тут можливо переосмислення східноєвропейських та скандинавських тенденцій в рафінованому ключі.

 

 

Рослинну тему завершують мотиви коріння та насінневих коробочок. Лоно природи, котре захищає життя — чи не цього символу потребує наш час?